UAKultura.com » арт

Художник Олександр Ройтбурд: «Гапчинська? Поярков?.. Я не знайомий із творчістю цих людей»

admin — Sat, 21 Nov 2009 19:27:24 +0000

Олександр Ройтбурд — один із найвідоміших наших художників — ніколи не лізе до кишені по слово. Ніколи не крокує в строю. І на різні явища життя та творчості у нього завжди свій оригінальний погляд. Може, тому з ним і цікаво спілкуватися. Останнім часом Ройтбурд брав участь у досить резонансних київських арт-проектах, включно з «Новою хвилею», «Виклик художників проти свинячого грипу»…

— Олександре, непомітно промайнув час — ось уже і п’ять років Майдану, палким прибічником якого були й ви… Кажуть, ви були зачаровані Юлією Тимошенко. Згадалося, писали навіть, що саме вона надихнула вас на серію робіт.

— У мене не було такого періоду. У мене було певне замовлення на серію «Танго». Точніше, одну роботу я зробив по приколу, а потім мені замовили ще кілька штук. А журналісти, які зазвичай не знають, що писати про мистецтво, наплели те, що їм було зрозуміло: ось Ющенко, ось Тимошенко, ось вони вдвох танцюють танго. Вони по-своєму витлумачили те, що було зображено на картині. Коли мене про це запитують, я зазвичай відповідаю: мої персонажі схожі на… Але їм найбільша подяка за те, що я можу так малювати, так висловлюватися, не боячись завтра загриміти на нари…. За це я їм дуже вдячний.

— Як вважаєте, ваше покоління художників, яке застало застій і пережило перебудову…

— Так, перебудова тоді була весела…

— То все ж таки — це покоління відбулося?

— Прямо так сказати — «відбулося» — не можу. Можна було б досягти і більше. З іншого боку, після нашого покоління ніхто значиміший не прийшов. Хоча є цікаві молоді художники. Я їх поважаю. Але немає покоління зі своїм обличчям, своїми принципами, власними критеріями.

По-моєму, після нас нічого важливого не відбулося.

— В одному з інтерв’ю ви казали, що вже у вісімдесятих роках відчули попит на свої картини. Тобто вже тоді пізнали популярність?

— Я дебютував у вісімдесятих роках, досить активно. Прийшов з армії наприкінці 83-го,
почав працювати 84-го. А у 1986 році була перша виставка. Чи став я популярним — не мені судити.

— Одного разу ви називали навіть стартову ціну котроїсь своєї картини. Здається, від восьми тисяч доларів…

— Та цін таких уже немає. Це було півтора року тому. Ціни піднялися.

— Що більшою мірою визначає «калькуляцію» вартості тієї чи іншої роботи, на ваш погляд?

— Не хочу відповідати на запитання про художній ринок і про цінову політику. Я вибрав роботу з галереєю, щоб узагалі не перейматися цим питанням. У мене є галерея, котра контактує з іншими галереями, у тому числі за межами країни.

У принципі, вважаю, що українське мистецтво недооцінене, роботи провідних українських художників повинні коштувати дорожче. Так, ціна за картину вища, ніж та, яка могла бути на внутрішньому ринку. Але, у принципі, картина має коштувати дорожче, аніж гроші, за які вона продана.

— «Провідні» українські художники — хто це, на ваш погляд?

— Не роздаю місць, не ставлю оцінок. Я — один із цих художників. Є ще чоловік десять, котрих зараховую до першого розряду. Когось не назву — вони відразу образяться. Не хочу.

— Зараз багато художників, наприклад Поярков і Гапчинська, чомусь активно пішли в піар. Допомагає це їхній творчості чи заважає?

— Гапчинська? Поярков?.. Я не знайомий із творчістю цих людей.

— Невже навіть по телевізору їх не бачили?

— А я взагалі не дивлюся телевізор.

— То, може, на тусовках зустрічали?

— У мене інша тусовка.

— Деякі арт-критики зараховують більшість ваших робіт до напряму «транс-авангард». Згодні з критиками?

— Цей напрям існував наприкінці 80-х років. Якщо ви маєте на увазі український транс-авангард, бо італійський усе ж таки був раніше. Ми щось про це прочитали і придумали український транс-авангард, який виявився зовсім не схожим на італійський. Відбулося так само, як свого часу з російським футуризмом. Бурлюк прочитав, що є таке, і вирішив: нехай буде російський футуризм. Це явище теж не було схоже на первинне.

Ну так, у живописі 80-х існував такий художній напрям.

— Ви самі себе до нього зараховуєте?

— Я там стояв…

— Місто Одеса, багатонаціональне й колоритне середовище міста, в якому ви народилися, дали вам щось як художникові?

— Звісно, я сформований цим містом, його стилем взаємин, його архітектурою. Водночас мені завжди був далеким його оперетковий колорит. Я застав Одесу ще зі справжнім інтелігентним середовищем. Але тієї Одеси, яка мене сформувала, на жаль, уже немає. І все ж гріє душу, що там живуть дуже близькі й дорогі мені люди.

— Який ефект приносить участь українських художників у Венеціанських бієнале?

— Я там часто буваю, починаючи з 2001 року. Там треба обов’язково бувати.

— Але самого бажання художника замало, щоб брати участь?

— Участь у чемпіонаті світу з футболу теж не забезпечується самим бажанням футболіста пограти. Це давно вибудувана система. Так і з бієнале — система вибудувана і функціонує понад століття.

— Після успіху на Сотбіс усі ваші картини, напевне, повинні активніше брати участь і продаватися на відомих у світі аукціонах?

— Особисто я нічого не повинен. Мені абсолютно однаково, в чому брати участь.

— Чи завжди, на ваш погляд, кон’юнктура в мистецтві шкідлива?

— Тією чи іншою мірою кон’юнктура є завжди і в усьому. Веласкес писав королів. Мікеланджело робив сюжети на затребувані теми. Той-таки Кабаков… теж орієнтувався на кон’юнктуру, щоправда, відмінну від панівної тоді в Радянському Союзі. Люди, які роблять графіті на вулиці, займаються стріт-артом. Вони теж орієнтуються на певну кон’юнктуру. Кон’юнктура — це певна система оцінок, у якій художник буде прочитаний. Без цього неможливо. З іншого боку, постає запитання: на що орієнтуватися? На вічність? На найближче коло знайомих? На смак нуворишів? На снобів? Чи на свої улюблені взірці з історії мистецтва? А це вже вибір кожного. У кожному виборі — своя кон’юнктура.

Олександр Ройтбурд народився в Одесі 1961 року. У 1983-му закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. Співзасновник, із 1993 року — арт-директор, із 1999 по 2001 р. — президент асоціації «Нове мистецтво» (Одеса).

1997—1999 рр. — голова правління Центру сучасного мистецтва Сороса (Одеса). Куратор багатьох виставок. Учасник понад ста художніх проектів. Його роботи містяться в МоМА (Нью-Йорк), DUMA — Художньому музеї університету Дьюк (Дурхем, США), Модерній галереї Любляни (Словенія), Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному російському музеї (Санкт-Петербург) тощо.

джерело: Любов ЖУРАВЛЬОВА, “Дзеркало тижня”

У Могилянці відкриється виставка «Сценографія. Сезон 2009»

admin — Fri, 20 Nov 2009 16:51:38 +0000

25 листопада, у середу, о 18:00 в Культурно-мистецькому центрі НаУКМА, в Галереї мистецтв ім. О.Замостян (вул. Іллінська, 9) у рамках Аrt-проекту «Підсумки сезону» відбудеться відкриття художньої виставки «Сценографія. Сезон 2009».

Вже четвертий рік поспіль Театральний центр Києво-Могилянської академії організовує художню виставку, що є своєрідним підсумком сезону для сценографів, художників по костюмах – тих, хто творить Театр, але чиї імена, на жаль, залишаються маловідомими публіці. Їх вклад у успіх вистави співмірний зі вкладом режисера чи акторів, їх творіння подеколи є шедеврами, яким, проте, відміряний короткий час на життя – декорації і костюми існують, доки йде вистава.

Щороку кількість художників, що беруть участь у «Сценографії», збільшується. Цьогорічна виставка буде наймасштабнішою: заплановані серії майстер-класів з виготовлення театральної ляльки, сценічного гриму, моделювання театрального костюму, сценографічного рішення, акція від Незалежного Театрального Журналу «Коза» та круглий стіл «Театральний художник в контексті сучасного мистецького простору». Вперше в історії проведення виставки відбудеться показ театральних костюмів знакових художників сучасного українського театру. Також під час офіційного відкриття пройдуть виступ Ансамблю старовинної музики НаУКМА та дійство з театралізованими інсталяціями.

Цьогорічну експозицію складають ескізи та макети сценографії, костюми, елементи декорацій, плакати, створені до театральних вистав минулого сезону провідними художниками сучасного українського театру: А. Александровичем-Дочевським, Л. Нагорною, М. Левитською, О. Богатирьовою, В. Карашевським, О. Татаріновою, С. Петровським, М. Погребняк, О. Вакарчуком, К. Корнійчук, Н. Рудюк, Н. Кучерею, Б. Фірцаком, О. Новіковою, Б. Поліщуком, О. Рачковською, О. Луньовою, І. Білецьким, О. Тетеріною, О. Гаврик та ін.

Виставка триватиме до 18 грудня 2009 р.

Борис Гребєнщиков приїде до Києва з арт-візитом

admin — Tue, 10 Nov 2009 16:14:28 +0000

Лідер гурту Акваріум Борис Гребєнщиков (БГ) відвідає наприкінці листопада Київ, однак не в складі гурту, а сольно, і з арт-проектом: музикант презентує авторську колекцію живопису.За участю Гребєнщикова в Києві відбудеться кілька заходів у рамках проекту День Радості: творчий вечір БГ, виставка картин БГ і зустріч Клубу Друзів БГ, повідомили організатори заходу.

Творчий вечір БГ відбудеться 22 листопада 2009 року в Національному академічному драматичному театрі імені І. Франка. Його особливість – можливість почути в сольному виконанні Гребєнщикова пісні у їх первинному варіанті. Крім того, гості вечора зможуть задати музиканту запитання, що їх цікавлять.

Виставка картин БГ триватиме з 22 листопада по 10 грудня в Київському Mузеї Російського Мистецтва. Колекцію робіт, написаних іменитим автором у 70-х – 90х роках минулого століття зможуть оцінити всі бажаючі.

А розпочнеться арт-візит 21 листопада в Grand Ballroom готелю InterContinental, де відбудеться зустріч Клубу Друзів БГ. Гребєнщиков персонально презентує колекцію картин і акустичну концертну програму.

Нагадаємо, що в жовтні 2008 року Борис Гребєнщиков приїздив до Києва, де він презентував проект Aquarium International.

У жовтні 2009 року гурт Акваріум випустив новий альбом Пушкінська, 10, над яким працював близько 10 років.

джерело: Кореспондент