Щастя моє – перший в історії конкурсу Російського фестивалю Кінотавр український фільм, ігровий дебют російського документаліста Сергія Лозниці.

Дія фільму відбувається в Росії – йдеться у ньому про далекобійника, що губиться в глушині російської провінції. Зйомки, проте, відбувалися в Україні на українські, німецькі та голландські гроші, а оператор Олег Муту і актор Влад Іванов, відомі за фільмом Крістіана Мунджу 4 місяці, 3 тижні і 2 дні, що отримав Золоту пальмову гілку 2007 року, приїхали з Румунії, так що стрічка вийшла, по суті, інтернаціональна.

За словами режисера, це фільм і про Росію, і про СРСР, і про устрій світу взагалі. Це історія загальнолюдська, зроблена на російському матеріалі. Фільм про терпимість один до одного, про те, чого нас навчило або не навчило століття кривавих воєн і революцій.

Шість років тому, за словами Лозниці, він написав сценарій, потім були пошуки фінансування, і за цей час він зняв ще п’ять документальних фільмів, і багато персонажів й історії в Щастя мого запозичені з життя, а сам сюжет, хоч і є фантазією автора, цілком правдоподібний.

Фільм викликав неоднозначну реакцію. Одні критики дорікали стрічку у фальші, “рваному сюжеті”, “підробці під документальність” і плагіаті, заснованому на російських картинах 90-х років. Прихильники ж кажуть про те, що фільм гіпнотизує постановкою кадру, абсурдизмом і гумором.

Нагадаємо, 21-й російський кінофестиваль Кінотавр відкрився в Сочі 6 червня. В основний конкурс Кінотавра-2010 увійшли 14 фільмів. Володарів гран-прі фестивалю і призів за кращу режисерську та акторську роботу, кращий сценарій та музику до фільму назвуть на закритті Кінотавра 13 червня.

джерело: Кореспондент

Цьому фестивалю амбіцій не бракує: з часом організатори сподіваються перетворити його на фестиваль класу «А». Програма другого фесту розшириться: 100 картин із 40 країн світу. Конкурсних — 17. Церемонії відкриття і закриття відбудуться у Палаці «Україна».

Кінофорум Ступки прагне стати центром світових і національних кінопрем’єр в Україні. Локалізується нинішній КМКФ у кінотеатрі «Баттерфляй Ультрамарин». Покази також відбудуться у кінотеатрах «Україна», «Жовтень», «Київська Русь», у Будинку кіно. Ступка зізнавався, що збувається його давня мрія: створити в Києві авторитетний міжнародний кінофестиваль, який у майбутньому посяде гідне місце серед європейських кінооглядів.

— Так, ми багато в чому ризикуємо! — каже Богдан Сильвестрович. — Торік зробили перший Київський міжнародний, просто-таки кинувшись у вир головою — всього за чотири місяці! Мені ж хочеться, щоб в Україні, крім прекрасної «Молодості», яка нинішнього року відсвяткує 40-річчя, з’явився ще один достойний кіноогляд. За програмною насиченістю наш перший фест був на рівні, а ось його організація трохи кульгала. Однак працювали рік, хоча постійно щось заважало: то криза, то ставлення до мистецтва… Адже всім тепер цікава політика. Ці «шоу-мени» забрали кусень хліба і в акторів, і в режисерів. Ходили до банкірів, просили підтримки. Наголошували на важливості форуму для духовного життя киян. У нас є ідея показати фестивальні фільми в Харкові, Дніпропетровську, Львові. Але… чим більше я говорив про те, як це потрібно, тим більше відчував сором: мовляв, чого я взагалі прийшов до них із простягнутою рукою? Скільки можна?

* * *

Професійне журі фестивалю цього разу очолить видатний кінорежисер Отар Іоселіані. Фільм відкриття — його остання картина «Шантрапа» — приїде до Києва прямо з Канн. До складу журі також увійдуть американський режисер Вадим Перельман (народився в Києві), польський документаліст Марсель Лозінскі, актор Армен Джигарханян, український художник Сергій Якутович…

«Улюблене» запитання про бюджет КМКФ. Якщо провести порівняльну характеристику, то нинішнього року ця сума зросла вдвічі: з 3,5 мільйона гривень (торік) до 7 млн. Рік тому призового фонду у фесту не було взагалі. Але у 2010-му (завдяки спонсорам) переможець другого КМКФ у категорії «Найкращий фільм» отримає Гран-прі і грошовий приз на суму 20 тис. дол.

Програма КМКФ ще формується. Відомо, що організатори переглянули близько 150 фільмів, із яких вибрали 100. У конкурс приймалися картини, зняті у період завершення КМКФ-2009 і до старту нинішнього. Очікуються й світові прем’єри. У конкурсі буде представлено 17 фільмів, на жаль — серед них жодного українського. Поки що під сумнівом участь стрічки «Щастя моє» Сергія Лозниці (вона увійшла в основну програму Канського кіноогляду).

Позаконкурсна програма дуже насичена. Туди й увійдуть найкращі українські фільми, зняті останніми роками. Адже абсурдно й безглуздо проводити в Києві фестиваль без українського кіно.

Заявлено такі тематичні програми: «Персона», «Комедії», «Соціальний погляд», «Спортивний екран»… Очікуються ретроспективи угорського режисера Іштвана Сабо, Сергія Бондарчука (до 90-річчя майстра), Акіри Куросави (до його 100-річчя), нове російське кіно, а також турецьке та аргентинське кіно. Вартість квитків на фестивальні сеанси кіно нічим не відрізняється від прокатних.

І який фестиваль без зіркових облич? Організатори сподіваються, що на КМКФ-2010 можуть прибути дві-три суперзірки. До речі, 23 травня завершується Каннський кінофестиваль, а 25-го — починається наш.

— Ми багато чого хотіли, але не все так просто! — каже Ступка. — Намагалися запросити Дастіна Хоффмана, відомо, що він… «зачатий» у Києві, хоч народився в Америці. Ми навіть готові знайти те знамените ліжко, тільки б приїхав! Знаю, що він дружить із братами Кличко, думали, може, скористаємося цим і привеземо його до нас. Велися переговори і з Робертом де Ніро. Але зірки такого рівня «коштують» дорого. І починається просто якась інтелектуальна еквілібристика: як зробити так, щоб цих семи мільйонів гривень на все вистачило? Зате точно знаємо, що приїдуть Іштван Сабо, Єжи Гофман, славетні члени журі. А фільми Акіри Куросави представлятиме японська актриса Мієко Харада, що зіграла в багатьох його картинах головні ролі.

Серед запланованих заходів КМКФ — майстер-класи для молодих кінематографістів, а також круглі столи з питань сучасного кінопроцесу (наприклад, «Фінансування і кредитування кіновиробництва в Україні»).

джерело: “Дзеркало тижня”, Автор: Катерина КОНСТАНТИНОВА

Третій WIZ-ART виходить на новий рівень і пропонує широку панораму фільмів, отриманих від режисерів зі всіх куточків планети, від Гонк Конгу до Норвегії і Болгарії, від Іспанії до Нової Зеландії і, звичайно ж, України.

Програма фестивалю WIZ-ART 2010 :

ЧЕТВЕР 20 ТРАВНЯ _____ LEVEL 0

18:00 – 20:00 – ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ + ФІЛЬМИ-ВІДКРИТТЯ
(10 короткометражок-переможців міжнародних кінофестивалів)

БУДЬ-ЩО ДЛЯ ТЕБЕ 20′ Тома Вашаров (Болгарія) 2008
BIRDLAND 7′ Джиммі Ґрассіант (Німеччина) 2009
ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК КОРИСТУВАННЯ УЯВНИМ ДРУГОМ 19′ Ціро Альтабас (Іспанія) 2008
ФІЛЬМ З МОЄЇ ПАРАФІЇ – 6 ФЕРМ 7′ Тоні Донох’ю (Ірландія) 2008
КЛІНТ 4′ Філіп Шольц (Німеччина) 2008
(ПОХОВАНІ) ПОНАД ДАХАМИ 11′ Алекс Лора (Іспанія) 2009
ВЕЛИКІ СПОДІВАННЯ 3′ Алексей Ґубенко (Румунія) 2008
НОТАТКИ ПРО ІНШОГО 13′ Серджо Оксман (Іспанія) 2009
ПРОЩАННЯ 12′ Ірена Скоріч (Хорватія) 2008

21:00 – WELCOME PARTY @ Coffee-In (проїзд Крива Липа, 7)
Музичні виступи: EXLIBRIS, ROBOT DRUG, DJ RUDE

П’ЯТНИЦЯ 21 ТРАВНЯ _____ LEVEL 1

12:00 – Відкриття експозиції мистецьких робіт

13:00 – 14:30 – АЗІЯ
(сучасне кіно Китаю, Гонконгу, Тайваню, В’єтнаму)

ОН ТА ЗЕМЛЯ 28′ Лі Тіан (Китай) 2008
КІНЦЕВИЙ ПУНКТ ПРИЗНАЧЕННЯ 9′ Філіп Відман (Німеччина) 2008
КЛАСИКИ 27′ Чіанґ Хсіу-Чіунґ (Тайвань) 2008
ПОВЕРНЕННЯ НА БАТЬКІВЩИНУ 30′ Джун Квок (Гонконг) 2009

15:00 – 16:30 – A NEW LIFE!
(7 фільмів про короткометражне життя)

СЕРЦЕ МОЄ, ЛИХО МОЄ 25′ Марі-Кайсу Мононен (Фінляндія) 2009
СОБАЧИЙ МАЙДАНЧИК 8′ Леонід Шмельков (Росія) 2009
ТІЛЬКИ КРОК 23′ Ерік Райно (Франція) 2009
УВЕ + УВЕ 12′ Лена Ліберта (Німеччина) 2009
НОВЕ ЖИТТЯ! 4′ Фред Жойє (Франція) 2009
ЦЕ Я, ГЕЛЬМУТ 11′ Ніколас Штайнер (Швейцарія, Німеччина) 2009
ПРОЩАВАЙ, ЛЯЛЬКА 15′ Хуґо Санц (Іспанія) 2010

17:00 – 18:30 – ОЗАН АЧІКТАН (Туреччина)
майстер-клас режисера і презентація найкращих фільмів в головному залі

17:00 – 18:00 – ВІДЕОАРТ
програма найкращого сучасного короткометражного відеоарту в холі

ДОТИК 13′ Барбара Метер (Нідерланди) 2008
З ЛІСІВ… 5′ Роман Любімов (Японія) 2009
МІСТО 5′ Мартін Чаб (Швеція) 2009
AANAATT 5′ Макс Хаттлер (Великобританія, Японія, Німеччина) 2008
BASEMENT JAXX: WHERE’S YOUR HEAD AT 6′ Макс Хаттлер (Великобританія, Німеччина) 2009
НАРОДНА РЕСПУБЛІКА ЗООПАРК 8′ Ксун Сун (Китай) 2009
ТРИ, ЧОТИРИ… 3′ Жан-Патріс Бланк (Франція) 2009
ОЧИЩЕННЯ 3′ Ана Мендес (Португалія) 2009
MACHINEGUN 4′ Хенк Лоорбах (Нідерланди) 2010
ЦИФРОФЕ ОПОСЕРЕДКОВАНЕ ПЛАВАННЯ 5′ Лі Хйунґ-сук (Південна Корея) 2009

19:00 – 21:00 – ТАНЕЦЬ З ДИЯВОЛОМ
(9 фільмів про спокусу і нестримні бажання)

ВИЧЕРПАНІСТЬ ІІ – КВАДРАТУРА КІЛ 11′ Фернандо Узон (Іспанія) 2010
VIVE LA CRISE! 3′ Алексей Ґубенко (Румунія) 2009
НАПАД 10′ Марко Црноґорскі (Македонія) 2010
ВІН НІКОЛИ НЕ ЗРОБИВ БИ ЦЕ 14′ Анартц Зуазуа (Іспанія) 2009
РЕПРОДУКЦІЯ 9′ Віка Кірхенбауер (Німеччина) 2009
ЖАХЛИВА РІЧ НА АЛЬФІ-9! 6′ Джейк Армстронґ (США) 2009
БЕТТІ Б. ТА THE THE’S 13′ Фелікс Штінц (Німеччина) 2009
ВОЛОССЯ 18′ Жульєн Алар (Франція) 2009
ТАНЕЦЬ З ДИЯВОЛОМ 11′ Стефан Папе (Бельгія) 2010

СУБОТА 22 ТРАВНЯ _____ LEVEL 2

13:00 – 14:30 – НАЙКРАЩІ ФІЛЬМИ ФЕСТИВАЛІВ-ПАРТНЕРІВ
Beginning (Росія), A Corto Di Donne (Італія), Early Melons (Словаччина)

15:00 – 16:30 – LIFE IS A VIDEOGAME
(8 фільмів про реальну віртуальність)

SMOLIK 8′ Крістіано Моурато (Португалія) 2009
ДЕНЬ ЖИТТЯ 18′ Джун Квок (Гонконг) 2008
ВІДЕОГРА: ПОВТОРЮВАНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ 2′ Донато Сансоне (Італія) 2009
БАБЦЯ ПОЇХАЛА 18′ Томаш Юркєвіч (Польща) 2009
BELLEVILLE 5′ Паскаль Ґійон (Німеччина, Франція) 2009
LEERFAHRT 20′ Матіс Буркхардт (Німеччина) 2009
ПОППІ 11′ Джеймс Каннінґхем (Нова Зеландія) 2009
ПАНІКА З БЕЗГЛУЗДОЮ СМЕРТЮ 15′ Рубін Стейн (Іспанія) 2009

17:00 – 18:30 – ДРУЖИНИ І КОХАНКИ
(7 фільмів про солодку пристрасть і вірну любов)

ДРУЖИНИ І КОХАНКИ 30′ Еві Ґольдбрюннер, Йоахім Дольхопф (Німеччина) 2009
МАЛЬБАН 8′ Елоді Буедек (Франція) 2008
БІЖІТЬ, БАБЦЮ, БІЖІТЬ! 4′ Ніколаус фон Утманн (Німеччина) 2009
ЛЕГКІСТЬ 15′ Люсія дель Ріо (Іспанія) 2010
ЖОВТИЙ КОНВЕРТ 9′ Дельфіне Ерман (Бельгія) 2008
СТАЛЕВІ БУДИНКИ 10′ Ева Вебер (Великобританія) 2008
НЕ МОЖУ ПРИПИНИТИ БІГ 13′ Ян Болендер (Німеччина) 2009

19:00 – 21:00 – GIRL POWER
(9 фільмів найталановитіших молодих жінок-режисерів)

ЧОЛОВІК, ЯКИЙ СПАВ 12′ Інес Седан (Франція) 2009
НОВЕНЬКИЙ ПОЛЯК 30′ Дорота Лампарска (Польща) 2009
УТОПІЯ 7′ Естела Еступінья Ґарсія (Німеччина) 2009
ЕЛЕКТРИК 14′ Мііна Алайарві (Фінляндія / Великобританія) 2009
ЮЛІЯ 6′ Антуан Ардітті (Франція) 2009
ПЛАСТИК І СКЛО 9′ Тесса Йооссе (Франція) 2009
МІСТ ЖИТТЯ 6′ Анґела Штеффен (Німеччина) 2009
ЗАКОХАНІ 4′ Анна Смолій (Україна) 2009
БЛУДНИЙ СИН 9′ Мілла Нюбондас (Фінляндія) 2009

22:00 – GIRL POWER PARTY @ PAZITIFF CLUB
VJ Anna Klara, DJ T-One + videoset by WIZ-ART (electroclash & pop-punk girl-bands)

НЕДІЛЯ 23 ТРАВНЯ _____ LEVEL 3

13:00 – 14:30 – SQUARED LOVE
(8 фільмів про незвичайні форми любові)

СЕҐАЛ 24′ Ювал Шані (Ізраїль) 2009
НАДУВНА БАБУСЯ! 9′ Тельмо Есналь (Іспанія) 2009
AD VITAM 8′ Матьє Лабайе (Бельгія) 2010
SQUARED LOVE 4′ Григорій Когос (Україна) 2009
ГРА З АНГЕЛАМИ 12′ Йаде Харем Акснес (Норвегія) 2009
ТРЕВІС 4′ Деніел Роу (США) 2010
ВЕЧІРКА 15′ Далібор Матаніч (Хорватія) 2009
ПАРИЖ МОНОПОЛІЯ 19′ Антонен Перетятко (Франція) 2010

15:00 – 16:30 – НАЗАД У МАЙБУТНЄ
(10 фільмів майбутнього)

СТРУКТУРИ 5′ Йаспер Куіперс (Нідерланди) 2008
СПОГАДИ ПРО ЗАВТРА 29′ Пекка Саарі (Фінляндія) 2010
КАЧКИ ПРОХОДЯТЬ 12′ Кольдо Альмандос (Іспанія) 2009
ДЕЩО ВАЖЛИВЕ 7′ Жоао Фазенда (Португалія) 2009
ДАВАЙ! 2′ Катерина Горностай, Дмитро Красний (Україна) 2009
ПІД ПРОСТИРАДЛАМИ 3′ Люк Вальпот (Швейцарія) 2009
FARD 13′ Давід Алапон, Луіс Брічено (Франція) 2009
САМЕ НЕБО 12′ Ґопал Дутта (Великобританія) 2009
БЛАКИТНА ДУША 4′ Юлія Ґромская (Італія) 2009
ХЛОПЧИК НА БАЛКОНІ 9′ Пілар Паломеро (Іспанія) 2009

17:00 – 18:30 – ФІНЛЯНДІЯ
(4 найоригінальніші фільми молодих фінських режисерів)

УСВАПУРО В ЗАБУТТІ 33′ Юкка Відґрен (Фінляндія) 2009
HANASAARI A 15′ Ханнес Вартіаінен, Пекка Веікколаінен (Фінляндія) 2009
ПСИХІЧНО ГЛАДКИЙ 16′ Антті Хеіккі Песонен (Фінляндія) 2008
ПОДОРОЖ НА ПОВІТРЯНІЙ КУЛІ 15′ Йонас Кукконен (Фінляндія)2009

19:00 – 21:00 – ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ, ПОКАЗ ФІЛЬМІВ-ПЕРЕМОЖЦІВ
(офіційне закриття фестивалю, оголошення рішення журі, нагородження переможців)

22:00 – FINNISH PARTY @ DJ Club

Перша частина програми стартує у п’ятницю, 19 березня, о 23:30. Друга частина – 20 березня о 23:30.

Ars Electronica Animation Festival (Австрія) – фестиваль мистецтва, технологій та суспільства, є всесвітнім форумом електронного мистецтва. Ars Electronica засновано в 1979 році у Лінці із щорічним призовим фондом Prix Ars Electronica, який складає приблизно $ 10000. Результати Prix Ars Electronica визнаються в усьому світі і є сучасним барометром тенденцій у медіа мистецтві. Вони ілюструють входження цифрових медіа у мистецтво, культуру і суспільство.

Святкова ювілейна добірка фестивалю Prix Ars Electronica Animation Festival-2009 складається з 14 програм (160 фільмів), які пропонують яскраві роботи від художніх студій, університетів і кіноакадемій, а також кіностудій і рекламних агентств.

Програму показу фільмів буде представлено в таких тематичних категоріях: тваринний світ; кров і битва; темні історії; анімована душа; пізня ніч; рухливі візерунки; внутрішні і зовнішні світи; наратив; позиція і послання; “стисло”; звук і образ; візуальні спецефекти ; японська анімація; мексиканська анімація.

Загальна тривалість показу: 12 годин.

Про це він повідомив журналістів.

Актор розповів, що бюджет стрічки становитиме орієнтовно 50-52 млн. доларів. Він також сказав, що фільм буде зніматися на двох континентах. Зйомки почнуться в студії у Києві, потім знімальна група переїде в США в Лас-Вегас, після чого знову повернеться до України знімати заключну частину фільму.

Ж.-К. Ван Дамм зазначив, що в цьому проекті планує виступити і як режисер, і як актор. Він додав, що, оскільки буде грати головну роль і майже постійно буде зайнятий на знімальному майданчику, то як режисеру йому знадобиться помічник, який буде тримати під контролем знімальний процес.

Відповідаючи на запитання журналістів, актор розповів, що зараз вже триває робота над сценарієм картини і паралельно йдуть роботи з пошуку місця зйомок в Києві. Планується, що стрічка вийде в прокат в 2011 році. Ж.-К. Ван Дамм сказав, що метою цього проекту є підняти український кінематограф на новий щабель.

Як повідомлялося раніше, відкриє Лінію іспанського кіно фільм-номінант на Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю 2009 року – кримінальна драма режисера Ізабель Койшет – Мапа звуків Токіо.

У програму фестивалю також увійшли: Молоко скорботи (реж. Клаудія Льоса), Кармен (Муріло Паста), 8 побачень (Періс Романо і Родріго Сорогойен), Велетень (Адріан Бініез).

Фестиваль Лінія іспанського кіно організований компанією Артхаус Трафік за підтримки інвестиційно-фінансової групи ТАС та Посольства Іспанії. Інформаційні партнери фестивалю: сайт Корреспондент.net, 5 канал, Просто Радіо, журнал Український тиждень, портал okіno.ua.

ПРОГРАМА

МАПА ЗВУКІВ ТОКІО (MAP OF THJE SOUNDS OF TOKYO) – кримінальна драма режисера Ізабель Койшет, номінант на Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю 2009 року.

За сюжетом, японський бізнесмен Нагара, чия дочка наклала на себе руки, підозрює, що в її смерті винен іспанський власник винарні – Давид. Бізнес-партнер Нагари, таємно закоханий у його дочку, наймає Рю – дівчину-кілера – щоб помститися іспанцеві. Звукорежисер, закоханий у Рю, мріє створити детальну звукову карту Токіо. Серед мільйона звуків, що видаються величезним містом, загублена і ця історія кохання.

Актори: Рінко Кікучі, Серж Лопес, Мін Танака, Манабу Ошіо.

МОЛОКО СКОРБОТИ (LA TETA ASUSTADA) – драма від перуанського режисера Клаудії Льоса. фільм-претендент на премію Оскар 2010 року в категорії Найкращий іноземний фільм 2010; володар вищої нагороди Берлінського міжнародного кінофестивалю-2009 – Золотого Ведмедя.

Молода героїня з молоком матері увібрала страх перед навколишнім світом. Мати зґвалтували за часів правління в Перу фашистського режиму, який з 1980-го по 2000-й розправився з 70 000 людьми. Щоб не повторити долю матері, героїня тримає в інтимному місці картоплину, що має послужити щитом при спробі зґвалтування. Картоплина живе своїм життям і успішно проростає, демонструючи єдність людини і природи.

Актори: Сусі Санчес, Мага Соліер, Маріно Баллон.

Кармен (CARMO) – кримінальний роуд-муві режисера Муріло Пасти. Фільм був номінований на Гран-прі міжнародного кінофестивалю Санденс-2009.

У Марко паралізовані ноги, але це не заважає йому роз’їзджати на червоному джипі Латинською Америкою. Кузов його машини забитий якимось товаром. Десь у Бразилії у придорожній забігайлівці він рятує від п’яного ґвалтівника незговірливий Марію до Кармо, – дівчина з характером втекла з дому і теж їздить країною без певної мети. Пара мандрівників вирушає в запаморочливу кримінальнеу подорож, яка насправді виявляється подорожжю один до одного.

Актори: Феле Мартінес, Маріана Лурейро, Сеу Хорхе, Марсіу Гарсія.

8 побачень (8 CITAS) – романтична комедія від режисерів Періс Романо і Родріго Сорогойена. Касовий хіт Іспанії 2009 року, фільм-номінант на Гран-прі Міжнародного кінофестивалю Малазі.

Фільм, автори якого мають досвід у створенні телевізійних проектів, взяли найкраще від жанру романтичної комедії: середній темп і середньо-крупний план, на якому будь-який персонаж здається головним. У скороченому часі великого метра вийшло детальне й захоплююче дослідження питання.

Актори: Рауль Аревало, Марія Баллестерос, Сесілія Фрайре, Белен Руеда, Хорді Вілчес, Вероніка Ечегі, Хосе Луїс Гарсія Перес.

ВЕЛЕТЕНЬ / GIGANTE – артхаусна мелодрама, яка отримала Срібного Ведмедя Берлінського кінофестивалю-2009. Режисер – Адріан Бініез.

Яр – скромний чоловік, непримітний нічим крім одного – величезного зросту. У його житті немає місця для сюрпризів, – він Гігант у світі, пристосованому для людей, які набагато нижчі за нього. Життя круто змінюється для Яра, після того як він закохується у прибиральницю супермаркету Юлію. Його любов починається зі спостереження за дівчиною через приховану камеру безпеки і стає все більш сильною і самовідданою. Гігант бачить свою місію в постійній опіці над Юлією, – він для неї – справжній ангел-охоронець. Коли в супермаркеті починають звільняти співробітників, сувора реальність змушує Яро обирати між коханням і кар’єрою …

Актори: Хорас Командуле, Леонор Сваркас, Ігнасіо Алкурі, Фернандо Алонсо.

У програмі – найкращі фільми Канського міжнародного фестивалю 2009: Пророк Жака Одіара (Гран-прі Канн), Біла стрічка Міхаеля Ханеке (Золота пальмова гілка), Антихрист Ларса фон Трієра (приз За кращу жіночу роль), На початку Ксавьє Джіаноллі (номінація на Золоту пальмову гілку), Французькі поцілунки Ріад Сеттьофа (учасник позаконкурсної програми Канн), Не озирайся Марини де Ван (учасник позаконкурсної програми Канн).

Пророк - Малік Ель Джеба, засуджений до шести років в’язниці, здається худорлявим і непомітним. Йому дев’ятнадцять, він не вміє ні писати, ні читати. За стінами в’язниці у нього немає ні близьких, ні друзів. Щоб вижити у в’язниці, Маліку доводиться виконувати завдання для лідера корсиканця Лучіані.

Виконання кожної з цих місій під пресингом корсиканця могло б зломити кого завгодно, але тільки не Маліка. Кожне завдання загартовує юнака. Він швидко вчиться законів нового для себе світу. Малік завойовує довіру всіх ув’язнених без винятку – корсиканця і мусульман. І починає виношувати власні зухвалі плани.

Актори: Тахар Рахім, Алаа Омузун, Нільс Ареструп, Жілль Коен, Адель Беншеріф, Соня Хелл.

Біла стрічка – дія фільму розгортається в Німеччині в 1913-14 роках. Це історія дітей і підлітків, які співають у хорі німецької села напередодні Першої світової війни. Герої фільму стають жертвами суворого товариства, зображеного режисером – їхнє життя і поведінка регламентуються по-справжньому військовими законами.

Актори: Ульріх Тукур, Сюзанна Лотар, Бургхарт Клаусснер, Бургхарт Клаусснер, Бургхарт Клаусснер, Майкл Кранц.

Антихрист – режисер Ларс фон Трієр назвав цей фільм найважливішою роботою в його житті, що є своєрідним “ліками від депресії, до якої він був схильний два роки тому”.

За сюжетом, герой Дефо, терапевт, намагається допомогти своїй дружині впоратися з депресією, яка охопила її після втрати улюбленої дитини. Для реабілітації подружня подружжя вирішує виїхати в занедбану лісову хатину, однак раптово жінка втрачає контроль над своїми почуттями і починає катувати саму себе і свого чоловіка.

Актори: Вільям Дефо, Шарлотта Гінсбур.

На початку – дрібний шахрай Поль, який вийшов з в’язниці, живе тим, що їздить з міста до міста, підробляє документи, орендує за ними будівельний інвентар і перепродує його. В одному з містечок йому надається можливість провернути серйозну справу. Ранііше в цьому містечку планувалося будівництво шосе, але проект був заморожений. У містечку безробіття, і поява Поля сприймається всіма як початок нового життя, адже він обіцяє розпочати будівництво заново. Фірма з оренди будівельного обладнання пропонує Полю хабар, щоб він скористався саме її послугами, і він вже майже готовий змитися з цими грошима, але щось не відпускає його. Сам того не бажаючи, Поль все більше втягується в будівництво, яке дійсно розпочинається …

Актори: Жерар Депардьє, Франсуа Клюзе, Еммануель Діво, Вінсент Ротьє.

Французькі поцілунки – цей фільм преса називає французьким варіантом знаменитого Американського пирога. Головні герої – Ерве і Кемел – переживають маленькі перемоги та великі приниження підліткових сексуальних страждань. Вони постійно фантазують про своїх однокласниць, однак їм не вдається навіть поговорити з дівчатами. Незабаром у житті хлопців наступають різкі зміни …

Актори: Вінсент Лакост, Антонії Саніго, Аліс Тремолієр.

Не озирайся – дивні метаморфози відбуваються з Жоан: зразкова дружина і любляча мати, вона раптом почала помічати, що щось не так … Вона перестає впізнавати себе в дзеркалі: змінюється її тіло, змінюється обличчя, змінюється навіть будинок, але навколо ніхто нічого не помічає. Слідуючи жіночій інтуїції, вона вирушає до Італії, на пошуки розгадки, де перевтілюється в іншу жінку, яка зможе відкрити таємницю її істинної суті …

Актори: Софі Марсо, Моніка Беллуччі, Андреа Ді Стефано, Бріжит Катійон.

Партнери фестивалю: французька компанія РЕНО Україна і шотландський віскі Chivas Regal. Генеральний медіа-партнер – журнал ТОП 10. Медіа-партнери – Elle, сайт www.korrespondent.net, портал www.okino.ua, Просто Радіо.

Чомусь згадався 1986-й (чи це був 87-й?) перебудовний рік. Дискусія у Спілці письменників з участю Миколи Мащенка, тоді новоспеченого директора Кіностудії імені Олександра Довженка. Один із письменників старшого покоління (його прізвище ні тоді, ні потім мені нічого не казало) раптом люто відкарбував: «Наше кіно потрібно знищити! Воно завжди було неукраїнським, завжди працювало проти України!» Мащенко отетерів: «Як? Та за що ж ви так? А Довженко, а Параджанов, а Миколайчук?» Але опонент був непохитний: знищити…

Не знаю, де той письменник сьогодні, проте його бажання через два десятиліття «майже» здійснилося. Український кінематограф, радше, мертвий, аніж живий. Мертвий як індустрія, як система, в якій міцно пов’язані виробництво і прокат, виробництво і дистрибуція, де є економічні важелі, з допомогою яких система регулюється і самонастроюється.

Таке враження, що помер наш кінематограф — і для державних мужів. Понад два роки тому, 13 вересня (ось і не вір після цього в прикмети) 2007 року, Віктор Ющенко видав указ №868 «Про заходи щодо сприяння розвитку національної кінематографії». У документі було передбачено чимало різного: й істотне (у рази) збільшення бюджетного фінансування, і підготовка законопроектів, які б радикально змінювали саму структуру, і навіть створення центру виробництва фільмів для дітей та юнацтва.

Невдовзі в урядових кріслах з’явилися повноправні представники президента — гуманітарний віце-прем’єр Іван Васюник та міністр культури і туризму Василь Вовкун. І все. Далі — мовчання. Виконання президентського указу з більшості пунктів благополучно провалено.

Як, втім, і багато іншого, що нас, кінематографістів, навряд чи може втішити.

Гидотне людиноненависництво

Тим більшим був мій подив, коли 10 листопада на засіданні урядового комітету з питань гуманітарної та соціальної політики Іван Васюник вдався до аналізу… американської кінопродукції. Фільми жахів («Хостел-2» і «Пилка-6») посіяли в його тонкій душі відчуття абсолютно жахливі. І він висловився в тому дусі, що цьому треба класти край. Бо це — «гидотне людиноненависництво», і, бачачи ці знущання з роду людського, Васюник хоче, як один безсмертний кіноперсонаж, «рвати і метати, рвати і метати».

У відповідь на моє здивоване запитання, чому б урядовому комітету і йому особисто не зайнятися кінематографом українським, у якому працює безліч людей, нині позбавлених роботи і засобів до існування (широке поле для практичного людинолюбства), віце-прем’єр ткнув пальцем у Ганну Чміль, голову Держслужби кінематографії: «вона не працює», хоча він стільки разів про це їй нагадував.

Він хотів побачити програми розвитку кіно. Він так мріяв про це, але мрія не збулася. У результаті за два роки комітет так і не добрався «до кіна». Вся річ, виявляється, в тендітній жінці Ганні Чміль. У ній і тільки в ній.

У відповідь глава Держслужби стала загинати пальці: та ми ж вам подавали це, а ви відкинули, та ми ж вам те, а ви не захотіли…

Згадалося, як рік тому у Верховній Раді приймали держбюджет. На кінематограф «кинули» аж п’ять мільйонів гривень (міфічні 50 зі стабілізаційного фонду до розрахунку не брали). Хтось обурився: що ж це, як же це? Обурення одного з депутатів у відповідь: «Людям їсти нічого, а їм фільми подай!» Ось воно, непідробне, щире людинолюбство!

Збудившись від такого, сказати б, «гидотного кінолюбства», я зайшов в Інтернет і знайшов про того нардепа-оратора масу цікавих відомостей. Виявляється, на початку 90-х він був засуджений і навіть трохи посидів у тюрязі, після чого випущений на поруки. А судили його за те, що їздив провінційними містами, видаючи себе за важливу персону зі столиці і збираючи відповідний калим. Освічена людина, Гоголя читав — не те що дехто… Це ж як талановито треба було зображати сьогоднішнього Хлєстакова, щоб люди повірили! Однак знайшовся серед них, прости Господи, Станіславський, який промовив «не вірю!»… Ось і не злюбив після цього наш герой людей мистецтва. І, здається, не тільки він.

Так, складається враження, що вітчизняні «вожді» не люблять трудівників кіно, театру, літератури… От у нас як виходить: якщо немає роботи в шахтаря чи сантехніка — це біда, «їсти нічого». А якщо в безробітного артиста чи режисера — то це приємна навіть картинка. Так їм, «ворожому класу», «ворогам України», і треба. Чи не тому на наших телеекранах усі ці «депи» й «гепи» давно вже окупували весь простір, не пускаючи туди ні акторів, ні художників, ні композиторів. Попса хіба що, у тому числі й патріотична: про маму, про сало, горілку…

Адже яка халепа: кіно в нас хиріє щорік то більше, попри майже неодмінну присутність у високих гуманітарних кріслах представників патріотичного крила української громадськості. Тих-таки Васюника й Вовкуна — куди вже патріотичніше? Може, той пріснопам’ятний письменник, який закликав до знищення кіно, у корінь дивився? Є ж традиція розуміти корисність кіно тільки з погляду політичної, ідеологічної «доцільності». Зараз що може кіно? Під рукою Інтернет, телебачення, сучасні технології маніпулювання. А кіно — повільний процес. Щонайменше, півроку створюється фільм, а ще дистрибуція, прокат. І жодних гарантій успіху.

Ось спробували деякі наші бізнесмени у 2005—2006 роках щось вкладати у виробництво фільмів — і «лоханулися». Картини вийшли слабенькі. Скільки не кричали, що блокбастери, а в касі солодощів не виявилося. У кращому разі, кіно — серіальні казки-страшилки-шубуршалки: дешево, швидко і повернення грошиків ледь не миттєве, через рекламу.

Гроші — найкраще мірило тієї ж таки патріотичності.

Один простий приклад. На урочистий вечір із нагоди 130-річчя Симона Петлюри Мінкульт витратив 1,3 млн. грн. (втім, лихі язики подейкують, що на сам вечір пішла значно менша сума; так то ж заздрісники). А на все фільмовиробництво 2009-го — 3,1 млн. (на сьогодні).

Не переконує? Ще приклад.

На роботу Національної експертної комісії з суспільної моралі (НЕК) — мінімум, п’ять тих-таки мільйонів. Очевидно, щоб виправдати ці витрати, фактичний куратор НЕКу Васюник і послав комісію на боротьбу за моральне оздоровлення суспільства. Тільки ціль вибрав жалюгідну — два фільмики, не варті таких гучних слів…

У них, у нас…

Часи, звісно, настали інші. Технології, те-се. Та й що, «кіна не вистачає? Хоч залийся, якого хоч — голого, кривавого, духопідйомного».

А все ж таки не хочеться, щоб справжнє кіно у нас померло. В Україні, де фільми знімають із 1896 року…

Щоб не допустити летального кінця, необхідно розглянути нюанси значно приземленіші й нудніші, ніж ідеологія, політика та технологія «доїння» держбюджету шляхом специфічно організованої «патріотичної» діяльності.

Фактична неможливість повернути гроші, витрачені на фільмовиробництво, — ось один із коренів зла. Сучасних кінотеатрів в Україні дуже мало, і «відбити» вкладені кошти — річ майже нереальна.

Останніми роками, правда, кінотеатри будували й реставрували. Однак криза все зламала.

Єдина поки що можливість — орієнтуватися на російський ринок (про Європу, США помовчимо). Так не тільки в нас. Наприклад, у Казахстані, де нинішнього року очікується народження близько 20 повнометражних ігрових картин, більшість проектів орієнтовані на Росію (майже обов’язкове запрошення російської зірки, прив’язка до російського матеріалу). Така ілюстрація відлякує і, знову-таки, не є патріотичною.

Ледь не одиничний приклад іншої властивості — Узбекистан, де виробляється кілька десятків(!) ігрових картин, більшість яких приносять прибуток, деякі навіть викликають ажіотаж у глядацьких мас.

Але — цікава особливість. Практично всі вони низькобюджетні. Більшість і взагалі зняті за 30—50 тис. дол. на відеоносіях. Повернути такі витрати — не особливо важко. Висновок простий: потрібно робити фільми з бюджетом у межах, скажімо, 1—3 млн. грн. І робити досить багато, кидаючи в кінематографічну річку молодняк (у нас його, до речі, тільки в Києві готують аж (!) чотири вузи).

Головне для України — подолати нинішній стан малокартиння, відірваності від прокату. Можете уявити, щоб автомобілі випускали без коліс? Щоб їх просто складували?

У нашому кінематографі, який робиться за бюджетні гроші, саме так і відбувається: фактично, навіть мови немає про те, щоб витрачене якось повернути. Звісно, все не може змінитися за щучим велінням, за один рік. Але ж треба починати структурну перебудову…

До речі, у Росії, де ситуація в кіно на багато порядків оптимістичніша, зараз теж затіяли «перебудову». Її спричинило незадоволення тим, що забагато бюджетних грошей
спливає в нікуди. Обсяги фільмовиробництва великі, а віддача — мала. Урядова рада з розвитку вітчизняної кінематографії на чолі із самим Володимиром Путіним запропонувала з наступного року фінансувати кіно через федеральний фонд підтримки вітчизняного кінематографа, а не через Мінкультури.

Ось, до речі, приклад різної ефективності роботи бюрократичної машини в Москві і в Києві. У нас же теж повно різних «рад». Тільки всі вони декоративні, недіючі.

Щоправда, провідні російські продюсери не дуже задоволені грядущими нововведеннями. Вони вважають, що треба підтримувати не кінокомпанії (як планується), а проекти. Наполягають: необхідно розпочати розвиток кінотеатральної мережі в середніх і малих містах, виробити механізми просування кіно, ухвалити законодавчі акти щодо «піратів».

Все це, у тому числі й останнє, дуже актуальне і для України: ті ж таки «пірати» розкрадають значну частину можливого прибутку від кіновідеопрокату. Але наших моралістів на чолі з тим-таки Васюником це чомусь мало хвилює.

Чи не тому, що цей, із дозволу сказати, бізнес, замкнений на деякі ду-у-уже високі кабінети? Ще одна діра, через яку витікають гроші кінематографістів, — майже повне нехтування в нас авторськими правами. Передусім це стосується провідних телеканалів.

Воскресни і згинь!

Отож, головне завдання — подолати затяжне малокартиння, що переходить у безкартиння.

Потрібна державна програма, контури якої окреслені і в названому вище президентському указі, і в програмі розвитку української кіноіндустрії на 2003—2007 роки (була ухвалена Верховною Радою як закон і, звісно, не виконана), продовженій нині у програмі на 2010—2014 роки. Але бюрократична машина у нас просто не працює. Ухвалених, навіть розумних (таке буває), рішень ніхто й не думає виконувати.

Спілка кінематографістів намагається тих-таки бюрократів розворушити. У законопроект, запропонований Нестором Шуфричем (ідеться про поправки до чинного «Закону про кінематографію»), запропонували ідею фонду. Не такого, як у Росії (там мають бути бюджетні гроші), а як у Франції чи Польщі — він акумулюватиме кошти у вигляді відрахувань від прокату та інших видів діяльності в аудіовізуальній сфері. Потім ці кошти гранично прозоро (чого зараз немає в нас ніде) і демократично розподілятимуть на фільмовиробництво, дистрибуцію, освіту і навіть сприяння будівництву кінотеатрів.

Другий важливий законопроект, який лобіює Спілка кінематографістів, про збори (автор Сергій Терьохін).

Володимир Яворівський, Павло Мовчан і ряд інших нардепів поки що, однак, не в змозі просунути законопроекти вперед.

У самій Спілці створено Лабораторію проектів (нею керують режисери Олена Дем’яненко і Дмитро Томашпольський). Серед поставлених амбітних цілей — відтворити в Україні систему, яка пов’язувала б воєдино всі ланки кінематографічного процесу: від виробництва до прокату, механізму повернення грошей, іміджевих технологій (адже аудіовізуальні мистецтва — основний творець іміджу нації, як зовні, так і всередині країни).

Зокрема, йдеться про програму успішного українського фільму. Саме це — успіх у вітчизняного глядача — і потрібне як повітря нашому кіно. Фестивалі, конкурси, ретроспективи — так. Але якщо глядач не побачить вітчизняних фільмів на екрані, решта не матиме великого сенсу.

Реалізація проектів передбачає складну роботу багатьох людей. Зокрема, планується публічний захист проектів, аналіз комерційного потенціалу майбутніх фільмів тощо. Згоду на участь у програмі вже дали представники найбільших дистриб’юторських компаній, провідні телеканали, впливові ЗМІ, філософи і соціологи, журналісти.

Чи буде життя в українському кіно — динамічне, жваве, справжнє?

Сумно і навіть недозволено думати, що все в нас залежить тільки від держчиновників. Щось від них залежить, звісно. Однак, зрештою, саме ми мусимо визначати: потрібні нам українські фільми чи обійдемося без них?.. Патріоти ми своєї Вітчизни — чи нам наплювати, куди і як вона рухається?

Написав це і за кілька хвилин побачив на телеекрані того ж таки нардепа, який рік тому ховав вітчизняне фільмовиробництво… Тьху, згинь нечистий! Легко, одним натисканням клавіші… Тисніть і ви!

автор: Сергій ТРИМБАЧ (голова Національної спілки кінематографістів України)
джерело: Дзеркало тижня

Як повідомлялося раніше, у фільмі зіграли стиліст Ольга Навроцька, співачка Каша Сальцова, телеведуча Яніна Соколова та боксер Володимир Вірчис.

Молодіжна драма створена спеціально до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом у раках проекту MTV Staying Alive: Ignite у партнерстві з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Телепрем’єра стрічки відбудеться 1 грудня 2009 року о 20:00 на телеканалі MTV Україна та о 23:35 на Інтері.

Фільм Обійми мене знято режисером Любомиром Кобильчуком. Сюжет розгортається в Києві і заснований на відомих ситуаціях життя молоді, тому автори проекту вважають, що багато хто зможе впізнати в персонажах себе.

“Герої фільму так само живуть і розважаються, про те саме мріють. І на початку фільму багато хто з них так само не підозрюють, наскільки майбутнє залежить від їхніх уявлень про відповідальність і вибір, який вони роблять”, – зазначають організатори заходу.

Вони зазначили, фільм дасть молодим людям можливість вчитися на чужих, а не на власних помилках, і дійти своїх власних висновків.

За сюжетом, продавець автомобілів Макс, на власному досвіді переконався, що розваги і бездумний ризик не обходяться без наслідків. Лєра, телеведуча, зрозуміла, що відповідальність за свою любов не можна перекласти на іншого. Бармен нічного клубу усвідомив, що ВІЛ / СНІД цілком може зачепити його особисто …

“Персонажам фільму Обійми мене вдалося зрозуміти ці істини завдяки подіям драматичного сюжету стрічки. Чиясь помилка обійшлася без наслідків, а комусь – назавжди змінила життя”, – повідомляють організатори.

Автори проекту зазначають, що епідемія ВІЛ / СНІДу стрімко поширюється в Україні. У групі ризику – всі молоді люди, оскільки саме вони схильні сприймати життя як пригоду, ігноруючи небезпеку або вважаючи, що ВІЛ їх не торкнеться. Тим часом, за статистикою, більшість ВІЛ-інфікованих не досягли 30 років.

Щоб донести повідомлення про ВІЛ / СНІД до молоді, ініціатори проекту вирішили уникнути “моралізаторства”, і “просто показувати їм [молодим людям] різні моделі поведінки і результати, до яких вони призводять”.

Автори проекту Staying Alive: Ignite – MTV і ЮНІСЕФ – зазначають, що за допомогою жанру художнього фільму вони створили правдиву картину життя української молоді та надали глядачеві можливість робити висновки самостійно.

Нагадаємо, що ООН висловила стурбованість тим, що, незважаючи на загальне уповільнення розповсюдження ВІЛ-інфекції у світі, в Україні цей показник продовжує зростати. Організація наголосила, що Україна має найвище поширення ВІЛ-інфекції серед всіх країн Європи і країн колишнього СРСР.

джерело: кореспондент